Українські повір’я

Якщо на вулиці Києва ви побачите людину, що плює три ризи через ліве плече, не бентежиться – ця людина лише намагається запобігти невдачі, спокушаючи долю.

Українці пишаються своєю нахильністю вірити у передсуди та вже давно інтегрують своє язичеські та народні насліди та ритуали у погляди на життя. Перед-християнська українська культура обожнювала численних богів, та, хоча більшість з цих вірувань не пережили напливу Християнства, коли багато язичеських божеств було замінено на християнських святих, українці ще й досі вірять, що души померлих перебувають в полях, садах, лісах та у повітрі рідної землі.

Сьогодні, християнські обряди живуть поруч зі старими віруваннями. Як сказано у старому прислів’ї, Бога люби та біса не гніви. Якщо поганою прикметою є варити борщ у четвер, вдачу приносить сидіння поміж двома особами, що мають одне ім’я. Неодружена жінка ніколи не сяде біля куту стола, якщо вона хоче одружитися у наступні сім років, та люди завчасно сидять на свойому багажі пред поїздкою.

Навіть відвідувачів України попереджають не забувати про повір’я. Ніколи не тиснуть руки через поріг, бо це накличе біду на господарів. Ніколи не залишай порожньої пляшки на столі, але якщо пляшка відчинена – пий. Квіти вважаються чудовим подарунком, але ніколи не даруй букет з рівною кількістю квітів. Рівна кількість символізує смерть. Отож завжди будьте сприйнятливими. Пам’ятайте – можливо, на вас дивляться духи.