Розповідаючи історії України у музиці

У стародавні часи сліпі музиканти мандрували з села у село та виконували ліричні балади та поеми на інструменті, що називають кобзою. Граючи за їжу та декілька монет, ці музики співали чаруючі казки про козацьку відвагу та їхню героїчну боротьбу за свободу. З часом професійні музиканти, так звані кобзарі, що виконували мінорні епічні пісні – думи – на 65 струнних бандурах, схожих на лютню, замінили мандруючих музик. Ще й досі традиційна народна музика та бандура не втратили популярності серед музикантів, що виконують пісні про кохання та відчай на вулицях Києва та на станціях метро.

Українці завжди полюбляли слухати історії, покладені на музику. Кажуть, що українці співають, коли вони дуже щасливі або дуже засмучені, але найбільше співу відбувається на весіллях, днях народження та святах. Музика – немов дихання для українців. Вона, як і поезія, глибоко вросла у культурне сприймання країни та у самовираження. Навіть український національний гімн, „Ще не вмерла Україна”, можна почути по національному радіо двічі на день.

Тим часом як традиційна музика займає особливе місце в українській культурі, країна може похвалитися кількома музикальними талантами. Завчасно можна почути хори, що практикуються у церквах. В країні існує багато музичних шкіл, що надають дітям можливість вивчати музику вісім років, та де їх вчать не тільки грати, але й розуміти все багатство фольклору, класики, камерної та симфонічної музики, що існує в Україні.

Іноземні гості та цінителі сучасної Української музики можливо більше знайомі з Русланою, переможницею міжнародного конкурсу Євробачення. Її альбом „Дикі Танці” – це перший платиновий диск в Україні. Натхненна українським фольклором, Руслана виділяється тим, що поєднує традиційні етнічні ритми та танці з сучасним поп-роком, додаючи ще одну главу у багату музикальну історію країни.