„Мій дім на Майдані” Звуки, види, та фольклор Помаранчевої Революції в Україні

„Моя хата з краю” – таким висловом українці виражають небажання наголошувати свої політичні погляди, протягом стрімких днів Помаранчевої революції, хата перемістилася. На банерах було намальовано та написано: „Мій дім на Майдані” (площа Незалежності у Києві). Перегляд цієї ідіоми – один з прикладів того, який як вплинула щодавня політична революція в Україні на фольклор країни.

Тимчасом як вибори визнавалися дійсними, нелегітимними та переносилися, органічно з’явившийся сучасний фольклор будувався у морі помаранчевих наметів. Музикальні гурти співали, старі жарти перетворювалися, щоб розносити новини про фальсіфікацію виборів, художники малювали графіті на одягу та на стінах біля входу в метро, складалися вірши. Помаранчеве світло поширювалося. Помаранчева революція виховала нову національну індивідуальність України, перетворюючи традиційні символи у нову політичну свідомість. Це вже не селянська культура. На вулицях Києва українцями народжувалась нова інтерпретація музики, поезії, та мистецтва, що звернуло світову увагу до багатообіцяючого майбутнього країни. Музика виконувала центральну роль у революційному русі. Музиканти, на чолі з реп гуртом TNMK („Танок на майдані Конго”), грали живу музику на Майдані без зупинки навіть при температурі нижче нуля. Помаранчеві одяги, концептуальні споруди, зроблені зі снігу, карикатури, намальовані на тротуарі, спонтанна декламація віршів, та „барабанщики незалежності” – група дужих горян з Західної України, що били у барабани, зроблені з промислових залізних котушок, теж додавали до атмосфери карнавалу.

Роком пізніше українська музика, створена на холодних вулицях Києва, повільно з’являється на телевізійних та радіо каналах. Поети, такі як Андрій Бондар, знов знайшли свою творчу музу. Чекання на перетворення досі відчувається у повітрі. Нехай зміни створюються дуже неспішно, українці усіх віків досліджують нові культурні та політичні горизонти.