Загадкові ікони. Ікони віруючих.

Влітку, коли зерно не зростає та у часи, коли висихає остання крапля надії у душі, українці звертаються до віри. В кожній оселі чоловіки та жінки колись обожнювали дерев’яні ікони, ті, які, за їхньою вірою, були наділені містичною силою зв’язувати душу смертного із Богом. Селянські ікони ставили на помітному місті прямо на столі, або у дерев’яний футляр, прикрашений вишиванням. Та, хоча такі дари, як колосся, свічки у Святий Четвер, освячена вода, сухі квіти та невеличкі лампади з олією, що вішали перед іконами, нагадуючи про язичеське минуле України, завчасно містили поруч з іконами, іноді ці символи віри залишалися покинутими десь на кухонних столах та у кутках зачерствілих сердець, вкриваючись пилом, поки хвилі сумлінь не обрушувалися на родину. Матері й батьки, сестри та брати міцно тримали своїх дерев’яних богів, благаючи про зорю, коли, немов буря, накотувалася непевність.

Ікони з’явилися у країні у 10 столітті із приняттям Християнства. Напочатку їх писали лише монахи з монастирів, що робило це мистецтво святим та анонімним. Саме через важкість отримання ціх святих атрибутів, селяни були змушені почати виробляти та малювати свої власні символи віри, особливо у центральних регіонах. Намальовані на липових, соснових, ялинових та березових дошках, ікони дуже рідко продавалися, але обмінювалися, приймалися як подарунки та передавалися з поколиння в покоління. Ікони, що ніколи не відкидаються, ще й досі завчасто кладуть у домовини, щоб вони оберігали померлих під час їх далекої подорожі у загробне життя, коли їх відпускають у найближчу річку на волю вітрові та течії або їхній попіл розвіюють над водою, чи приховують біля оселі.

Мистецтво іконопису не зупиняється на зображенні лише релігійних постатєй та біблейських мотивів. Багато ікон зображує квіткові орнаменти або виноградні лози з трьохпелюстковіми квітками, де зелені або темно-блакитні пелюстки, обрамлені білим. Після набуття Україною незалежності, це мистецтво зазнало справжнього відродження у деяких селищах, але воно стало більш модерновим, соціально орієнтованим та комерційним, на відмінність від тих ікон, що були написані селянами раніше. Але ще й досі в історично язичеській та Християнській Україні залишаються деякі повір’я та передсуди, пов’язані з іконами.